Її створення - це частково особиста історія. У мене, як, мабуть, у будь-якого дорослого, в оточенні були значущі діти – це мої племінник та племінниця. Момент, коли мені хотілося їм щось подарувати, викликав у мене завжди труднощі: – по-перше, хотілося чогось особливого: те, що залишиться надовго, що допоможе висловити любов, дати відчути їм їхню значимість для нашої родини, підтримає їх у маленьких щоденних, ще відносно дитячих, негараздах; – по-друге, дуже хотілося уникнути покупок, що швидко перетворюються на мотлох, подальших лекцій від їхніх же батьків за шкоду солодкого, або незручної ситуації, коли подароване вбрання не відповідало розміру/смаку. Книга - найкращий подарунок, кажуть, але в сьогоднішніх реаліях є ймовірність, що вона програє будь-якому гаджету та й так і залишиться припадати пилом на полиці невідкритою, якщо не має ніяких інших сильних переваг. Ідея про самостійне втілення власних же побажань чудово покладалася на мою прихильність до курсу казкотерапії, який вивчала в магістратурі психології, ще при отриманні освіти. Здатність казки як методу доторкнутися до істинно важливих аспектів, обійшовши властивість психіки до активного психологічного захисту, дає простір до повнішого сприйняття основного посилу, до того ж розмовляє з дітьми зрозумілою їм мової уяви. На жаль, від ідеї створення до повної реалізації пройшов істотний відрізок часу, і у якості подарунка племіннику мені здався вже більш актуальним інший продукт свого проекту - фотографії з доповненою реальністю з теплими словами від кожного члена сім'ї, оформлені в красивий фотобокс, у той час як племінниці дістався перший зразок надрукованої книги. Чи вдалося мені втілити всі свої побажання та висловити в ній все, що хотілося? Поки що це риторичне питання, але я б точно хотіла, щоб така книга опинилася у кожної дитини.